Волокна мають дві основні характеристики: по-перше, вони настільки тонкі, що їх неможливо спостерігати неозброєним оком, зазвичай мають діаметри від кількох до кількох десятків мікрон (або навіть тонше); по-друге, вони демонструють високе співвідношення сторін - від десятків чи сотень до десятків тисяч, або навіть теоретично наближається до нескінченності, залежно від типу волокна. Це надає їм чіткі механічні властивості, пов’язані з довжиною; наприклад, вони зазнають локальної, незначної деформації під час згинання або скручування, але демонструють значну деформацію під час загального розтягування, навіть у межах пружного діапазону. Коротше кажучи, волокно визначається як тонкий матеріал, діаметр якого невидимий неозброєним оком, і довгий, співвідношення довжини до діаметра якого перевищує кілька десятків.
Хімічні волокна
Поліефірна пряжа класифікується як синтетичне волокно, підгрупа хімічних волокон. Хімічні волокна виробляються шляхом хімічної обробки та поділяються на три типи: штучні (регенеровані) волокна, синтетичні волокна та неорганічні волокна. Серед них синтетичні волокна принципово відрізняються за хімічним складом від натуральних; вони створюються шляхом спочатку синтезу мономерів із таких сировинних матеріалів, як нафта, вугілля або природний газ, і подальшої переробки їх у волокна за допомогою хімічного синтезу та механічних методів. Поліестер (поліетилентерефталат, або ПЕТ) є одним з найбільш широко вироблених і використовуваних синтетичних волокон.